Описание проекта

72_gul
Квадратура: 75 м2
Автор проекта: Khrystyna Badzyan, Dmytro Sorokevych
Фотограф: Andrey Bezuglov

Гуцульська автентика в неоренесансному середовищі від Replus bureau
Переосмислення традиційного гуцульського побуту в серці старого Львова
Проєкт львівських архітекторів Христини Бадзян та Дмитра Сорокевича, засновників replus bureau, вкотре зачіпає тему історичної спадщини та гармонійно вписує минуле у сьогодення.
Квартира розташована в самому центрі Львова на вулиці Гуцульській в старій неоренесансній будівлі кінця XIX століття. Подружжя архітекторів, які є власниками помешкання, самі взялися за втілення цього реноваційного проєкту. Проєкту на перетині стилів та епох, місцями на межі традиційної дизайнерської уяви:
«Нам подобається творити для себе, бо можна реалізувати усі шалені задуми, до яких ми уже доросли. Замовники до такого можуть бути поки не готові. Тому наші проєкти для себе завше дещо гіперболізовані. Мовляв, а можна ще отак!» — коментує такий незвичний підхід Христина Бадзян.
Квартира перебувала в аварійному стані, тому фактично була врятована архітекторами, реконструйована та повністю перепланована. Зокрема, довелося демонтовувати стелю вітальні, підлогу кухні та укріплювати їх, позаяк багато дерев’яних балок виявились гнилими. Було відновлено втрачені елементи паркету, а кухонну підлогу, попередньо встановивши підігрів, застелено натуральним мармуром. З вузькими кімнатами та обмеженим простором архітектори боролися за допомогою дзеркал та розумного розміщення меблів.
Під час робіт у вітальні було знайдено невеликі настінні розписи, тому світильники монтувались з особливою обережністю. Функцію полиць у вітальні тепер виконують дві балки, які залишились від хати 1871 року прадіда Христини, на яких він сам вирізьбив надписи, коли будував її. На жаль, хата не збереглась, тому ці балки особливо важливі для архітекторки. Міжкімнатні двері помешкання, датовані кінцем XIX сторіччя, були очищені від численних нашарувань фарби та залишені під матовим лаком.
Квартира на Гуцульській – місце, в якому в неочікуваний спосіб перетнулися постаті видатного українського архітектора Івана Левинського та британського винахідника графа Румфорда: традиційна піч з фабрики першого реінкарнувалась у великий відкритий камін за технологією другого.
«Ми хотіли показати, що стара квартира може залишатися автентичною і водночас наповненою елементами життя сучасної людини. Любимо, коли перед нами є виклики, тому охоче взялися реалізовувати найсміливіші ідеї: з двору — алюмінієві вікна від стелі до підлоги, збережена автентика фасаду, зробили відкритий камін. “Не буде тяги”, “увесь дим в хату” — це забобони. Ми довели, що це не так. Лишили дещо кітчеві двері, паркет, стіни, кахлі, не соромлячись їхнього вигляду, і протиставили цьому кухню за 40-50 тисяч доларів», — розповідає співавторка проєкту, Христина Бадзян.
Кухня й справді заслуговує на особливу увагу: багатофункціональний легкий кухонний стіл та шафки з горіха без дверок забезпечують зручне та швидке користування простором.
Львів знаний своїми затишними «живими» внутрішніми двориками, в яких сусіди спілкуються зі своїх балконів. Для архітекторів важливим було підкреслити цю рису, передати дух і атмосферу квартири в історичному центрі Львова. Тому, вікна, що виходять у двір, були замінені на великоформатні алюмінієві з можливістю повного відкривання. Вікна головного фасаду реставрували за старою технологією, залишивши оригінальну фурнітуру.
Рішення поставити ванну у спальні аргументувалося можливістю відкрити навстіж вікна та насолоджуватися звуками міста.
«Ванної кімнати без вікна я просто не уявляю, це найважливіше приміщення з якого починається день. Після закінчення ремонту нам все одно трішки бракувало світла і ми вирішили просто висвердлити ще одне додаткове кругле вікно», — пояснює Христина.
Варто зауважити, що у спальні, на кухні та у ванній кімнаті взагалі немає верхнього світла.
Щоб зробити ізольованою дитячу кімнату, була також перепланована спальня. Двері перенесли на легку стіну з відкритим вінтажним гардеробом, якому понад 150 років, та скляним верхом. Місце, де раніше стояли двері, так і залишили.
В коридорі стоїть старовинна українська шафа середини XIX ст., яку архітектори вирішили не реставрувати.
«Пошкоджена, почорніла від нашарувань лаку, ця шафа дуже вразила нас своїм суворим та неповторним виглядом. Ми її просто вирівняли, поремонтували та законсервували.»

Leaver your comment