Описание проекта

Радіо Гараж
Квадратура: 167.2 м2
Автор проекта: O.M.SUMELDA | ОКСАНА ШУМЕЛДА, МАР’ЯН ШУМЕЛДА, НАТАЛІЯ НИКОЛИШИН, СОФІЯ РУДЕЦЬКА
Фотограф: Роман Шишак, Крістіна Лабунська

Муніципальний простір «Радіо Гараж» — це медіа-мистецький осередок у форматі експериментальної галереї для змінних виставок у фокусі радіо-мистецтва, саунд-арту, VR-мистецтва, інтерактивних медіа.

Будівля Львівського Радіо була споруджена у 1912–1913 рр. за проєктом архітектора Адольфа Піллера. Це приклад архітектури раннього модернізму з мотивами юґендстилю, неоготики та сецесії. Колись – чиншова кам’яниця, згодом – польський банк, трохи пізніше – будинок львівського радіо: історія цього місця дуже цікава.
Проте часи Радянського союзу суттєво вплинули і, на жаль, зараз, ми лише частково маємо збережені первісні елементи.

Тому, працюючи із такими об’єктами, найважливішим для нас, як проєктантів, було повернути втрачені надбання. Від так частину першого та підвального поверху ми консерували, зберігали усі відбитки минулого часу. І дуже тішимося, що під час проекту нам таки вдалося віднайти унікальні орнаменти на стінах та перекриття із люксферів. Ці скляні призми винахід американської компанії ще з ХІХ століття, який часто використовували і в Європі, і у Львові зокрема. Завдяки ним в підземних приміщеннях також потрапляло світло, що допомагало уникнути зайвих витрат електроенергії, плюс вологостійкість і чудова теплоізоляція. Дякуючи небайдужим львів’янам, зокрема львівському митцю Олесю Дзиндрі, одне перекриття із люксферів ( із вулиці Нижанківського) відтворили.

Загалом простір складається із вхідної групи — тут представлені невеличкі коридори та санвузол, а також відкритий атріумний дворик. При проєктуванні ми максимально досліджували усі приміщення. Відтак виявили, що 3 віконні проєми були замуровані. Ми іх відновили, в результаті отримали вхід з холу до атріумного дворика, вікна в санвузлі та коридорах. Завдяки цьому ми об’єднали простір в єдиний орагнізм.
Підлога -відновлена, в одному з коридорів -мікроцемент. Аби максимально адаптувати дизайн, було закладено дзеркала.

Підвальний поверх — призначений для виставок та експозиції. Тут були реставровані сходи та підлога і саме тут знаходяться відновлені люксфери.

Перший поверх — місце для лекції та експозиції. Прагнучи додати функціональності, ми використали висоту і створили «другий поверх» для роботи працівників. Підлога та стіни також максимально відновлені. Аби відмежувати простори віхдної групи та залу для лекцій, було спроєктовано металеві проєми.
Дуже тішимося, що під час проекту нам таки вдалося віднайти унікальні орнаменти на стінах. Крім того було реставровано вхідну браму із вул. Князя Романа . Унікальність цього простору ще й в тому, що оновлена вітрина хоч і є центральним входом, та він не єдиний. Виявляється, у цьому приміщенні було дві брами – з виходом на Князя Романа і на вулицю Нижанківського. У другій брамі не так багато кольорових металів. У радянські часи її нижню частину повністю обрізали – реставратори знайшли залишки і було відновлено нову вхідну браму і проектовано невелику терасу.

Leaver your comment